Зберігайтенормальний уклад життя (наскількицеможливо). 

Якщо є такаможливість, то дітямбажанопродовжитизайматисясвоїмизвичними справами й обов’язками. Безпосередньопіслятравматичноїподіїможезнадобитисядеякий час, щобвідійтивід початкового шоку, і на цей час щоденнірутиннісправиможуть бути скасовані. Але коли мине кількаднів, загаломкорисноповернутисядо нормального стану й укладу, наскількицеможливо. Цедаєдітямпідтримку в подоланнітравматичнихситуацій та допомагаєїмзрозуміти, щонормальнежиття все щеіснує. 

Дайте місцепевнійрегресії. 

У кризовихситуаціяхвіддітей часто очікують, що вони поводитимутьсядуже по дорослому. Хочаситуаціяцього й вимагає, та все ж треба дозволитидітямзалишатисядітьмиабонавітьповодити себе як маленькі. У дітейможевідбутисьрегресія до більшранньогоступенярозвитку. Це нормально. Цепсихологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життябулостабільним, а маленький світдитини – безпечним і надійним. 

Такарегресіяможевиявлятися в різних формах поведінки: деякідітиможутьпотребуватинадзвичайнобагатофізичного контакту, щобпочуватися в безпеці (обіймайтестільки, скільки вони того потребують); деякідітиможутьзновупочатимочитися в постіль; навітьстаршідітиможутьплакати (дозвольте дітямвисловлюватисвоїпочуття). 

Організуйте «острівкибезпеки».

Цетака обстановка, у якійдітиможутьпочуватися у безпеціпринаймні один раз на день попри загальнунестабільністьнавколо. 

Ігри. 

Пограйтеся з дітьми. Найкращіігри в такіскладнічаси – цеігри, в якідітиможутьгративсі разом без суперництва. Ось декількаприкладів таких ігор: 

• Плескання в долоні: Усіучасникистають в коло і плескають в долоні по колу. Спочаткуестафета переходить повільно, тодіпришвидшуєтьсявідоднієїдитини до іншої. Дітиможутьсамівирішити, чиплеснути в долоні один раз (тодіестафетаперейдедалі), чиплеснутидвічі (тодіестафетазміняєнапрямокруху).
• Рух по колу. Спочатку одна дитина в колівибирає і задаєпевнийрух. Наступнадитинаповторюєрух, і так він проходить по всьому колу, неначехвиля. Тодівжеіншадитиназадаєсвійрух, якийпередається по колу, і так доти, доки всідіти не «запустять» свійрух. 
• Перша дитинакаже слово, яке може бути початком речення. Наступнаповторюєце слово і додаєнаступне, і так далі. Слова мають бути граматичноузгоджені, щобвийшлоречення. Побачите, яке реченнявийде у групи. 
• Схожу вправуможназробити й на грифельнійдошці. Перша дитинамалюєлінію, а тодіхтосьнаступнийпродовжуєїїсвоєю. Всідітиможутьнамалювати по однійабо по двілінії. В кінцівийдемалюнок, створенийгрупою. 

Багато таких ігорможнавигадатисамотужки. Вони не потребуютьякихосьособливихдопоміжнихматеріалів і можутьтривати як декількахвилин, так і набагатодовше, якщопотрібно. 

Заохочуйтедітейпобавитися! Дайте їмпростір для гри! 

Розповіданняісторій.

Усідітилюблятьслухатирізніісторії. Сила уявидозволяєїммандрувати до світів, де ціісторіївідбуваються. Цетакожсвоєрідні «острівки» в моріщоденногостресу, аджедітиможуть просто посидітидеякий час і послухатиоповідку про зрозумілий, впорядкованийсвіт, де зрештою все закінчуєтьсящасливо. Перед сном варторозповідатижиттєрадісніісторії, щобдіти могли заспокоїтись і розвіятись. 

Знайдіть, створітьабо придумайте «об’єкти переносу».

  Дітямможуть стати в пригодіречі, якіуособлюють тих, кого вони люблять, щобвпоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітямбажаноматитакі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їмподарувавтато, абофотографіюмами. Сліддозволитидітямматиціоб’єкти при собіповсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітеймолодшоговіку лялька, ведмедикабонавітьякийсьособливийклаптиктканиниможуть бути невід’ємноюзапорукоювідчуттябезпеки. Дітям, в якихнемає таких допоміжних «об’єктів переносу», можназапропонуватипридуматиабостворитидля себетакийоб’єкт. 

Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання.Удітеймає бути дорослий, до якого вони можутьзвернутися, щобпоговорити про свої страхи абопроблеми. Заохочуйтедітейрозповідати, як вони себе почувають, висловлюватисвоїпереживання й почуття. Дітямнеобхідноматиможливістьпоговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйтеїхговорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітямзадаватипитання і відповідайте на них максимально чесно та прямо. 

Рольовіігри. Деякідітиможуть не захотітиговорити про те, що з ними сталося. Однак у своїхіграх вони часто розкривають те, щообтяжуєїхнюсвідомість, відтворюючисвійдосвід через ролі, граючи разом з іншимидітьмиабо з фігурками, ляльками чиплюшевимиіграшками. Цірольовіігриможутьдопомогтиінтегруватиситуацію та почуття, пов’язані з нею. 

Малюванняолівцями й фарбами. Багатодітейможутьвисловитисвій стан, як тільки у них в руках опинятьсяфломастери і аркушпаперу. Дозвольте дітямстворюватитакімаленьківитворимистецтва. Ви можете спробуватипоговорити з деякимидітьми про їхнімалюнки – але не змушуйтеїх. Інодімалюваннястає для дитиниєдиноюможливою формою самовираження.

Піклуйтесьпро себе! 

Підтримка, яку винадаєтедітямпоруч з вами у таківажкічаси, маєвеличезнезначення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдітькогось, з ким ви можете поговорити про те, висамі зараз переживаєте.

Коли у дитинивиникаютьпитання, що ми можемозробити для допомоги, — малюйте з малечеюмалюнкипідтримки